Будова Та обладнання споруд для вирощування грибів

Гриби можна вирощувати у різних приміщеннях: підвалах будинків, утеплених сараях, овочевих теплицях, каменоломнях, шахтах, парниках, але в промисловості їх вирощують у спеціальних спорудах. Використання тих або інших приміщень для вирощування грибів залежить від призначення і об’єму одержання продукції. Однак, всі прості приміщення не мають умов, які б повністю відповідали біологічним особливостям культури. А тому при будівництві споруд ставляться особливі вимоги де будуть вирощуватись гриби, а саме:

1. встановлення постійної температури при незначному коливанні у відповідності з вимогами культури по періодам вирощування;

2. приміщення повинні добре вентилюватись з рівномірним розподілом повітря для уникнення перепадів температури і виключення підвищення концентрації вуглекислого газу вище допустимого значення;

3. вологість повітря підтримується на заданому рівні з коливанням показника в межах 5%; приміщення повинні мати достатню вологоізоляцію,

4. в приміщення не повинно проникати пряме сонячне світло (у випадку вирощування двоспорового шампіньйона, шіі-таке);

5. розмір і конфігурація приміщення повинні забезпечувати основні виробничі операції механізованим способом. Тривалість виконання найбільш трудомістких операцій — не більше одного робочого дня.

Каменоломні, шахти, печери та інші приміщення. Найкраще вирощувати плодові тіла їстівних грибів у каменоломнях та печерах на глибині до 20-25 м із зручним під’їздом і можливістю монтажу вентиляційної системи. Температура і вологість повітря постійні протягом всього року і складають 12- 15ОС та 85-90% відповідно.

Вперше на європейському континенті їстівні гриби, а саме шампіньйони почали вирощувати в каменоломнях Франції більше ніж 300 років тому, а пізніше — в Італії, Швейцарії, Угорщині та інших країнах. Сьогодні під Будапештом в каменоломнях на площі 12 га вирощують біля 3 тис. тон шампіньйонів щорічно.

Оптимальні температури, газовий склад і вологість повітря утримують і у шахтах. У них монтують правильно підібране обладнання системи вентиляції, водоспоживання та запроваджують механізоване транспортування субстрату. Не допускаються для вирощування грибів шахти, в яких проходить виділення вибухонебезпечних та інших шкідливих газів.

В Україні є значні площі каменоломень і печер, де вирощують гриби, це райони: Одеси, Криму, Донбасу. Технічне обладнання в каменоломнях не потребує великих капіталовкладень, їх висота забезпечує використання сучасних засобів механізації і ведення культури протягом року розміщуючи субстрат в контейнерах ярусами.

Гриби можна вирощувати в підвалах. При цьому необхідно, щоб підвал не був надто вологим, а температура в холодні місяці не понижувалась нижче 12­15 ОС. Суттєвим недоліком кожного підвалу — відсутність необхідної вентиляції. Тому, при використанні такого приміщення для подальшого вирощування грибів, його обладнують системою вентиляції з біологічним фільтром відповідно до вимоги культури.

В тепличних комбінатах теплиці використовують під культуру грибів у осінньо-зимовий період (серпень-січень) після вирощування основної культури. При цьому гриби (шампіньйон, плеврот звичайний, шіі-таке) вирощують у контейнерах чи поліетиленових мішках.

В картопле — і овочесховищах, у холодильниках гриби вирощують в літній період, тобто тоді, коли ці споруди пустують і не зайняті за основним призначенням. Тут також найбільш доцільно вирощувати у поліетиленових мішках.

Спеціальні споруди. Для культивування двоспорового шампіньйона спеціальні споруди з’явились ще в кінці ХІХ століття. Це були окремі напівзаглиблені приміщення, призначені для цілорічного вирощування. В Росії такого типу шампіньйонниця була збудована Е. А.Грачовим. В подібних спорудах застосовували стелажний спосіб вирощування, завантаження та ліквідацію субстрату проводили вручну. Згідно технології вирощування та використання площі в такому приміщенні проводили 2-3 цикли вирощування грибів в рік. Але ці споруди мали ряд недоліків: високу трудоємкість виконання робіт, слабку вентиляцію, недовговічність конструкції.

Пізніше в США була запропонована двозональна система вирощування шампіньйона у дерев’яних контейнерах, що дозволило в подальшому механізувати завантаження і розвантаження субстрату. З цього часу розпочали впроваджувати дві системи вирощування: однозональну на стаціонарних стелажах і двозональну в переставних контейнерах. Вперше наземні шампіньйонниці були розроблені і побудовані в США на початку 30-х років минулого століття.

Сьогодні, для промислового вирощування грибів будують комплекс споруд, який включає приміщення для приготування субстрату та покривного матеріалу, декілька приміщень для вирощування грибів, необхідні побутові та допоміжні приміщення. Залежно від об’єму виробництва, вибору системи та способу вирощування, визначають корисну площу споруди, а пізніше розраховують потребу в матеріалах для приготування субстрату і покривної землі. Так, при однозональній системі вирощування оптимальні площі шампіньйонниці складають 0,5 і 1 га, при багатозональній — 0,35 та 0,7 га. Шампіньйонниці за однозональною системою вирощування на стаціонарних п, ятиярусних стелажах складаються з камер вирощування, що розміщуються одним або двома рядами в будинку ангарного типу. Між камерами проходить центральний технологічний та робочий коридор, який дозволяє механізувати роботи з наповнення камери субстратом та його ліквідацією, насипанні покривної землі, перевезенням контейнерів і т. д.

При тривалості циклу вирощування 12 тижнів (84 дні) мінімальна корисна площа шампіньйонниці становить 1200 м і включає 6 камер вирощування корисною площею 200 м2 кожна. При цьому, камери вирощування заповнюються субстратом послідовно. Однак, найбільш раціонально будувати

Шампіньйонниці площею 0,5 га з 12 камерами вирощування корисною площею

22 400 м кожна, а також площею 1 га з 24-ма камерами по 400 м (рис. 1).

Рис.1 Будова шампіньйонниці для вирощування грибів за однозональною системою (схема): 1 — камери вирощування; 2 — побутові та допоміжні приміщення; 3 — робочі коридори; 4 — центральний коридор

Шампіньйонниця для вирощування грибів за багатозональною складається з камери для пастеризації і кондиціонування субстрату, приміщення для пророщування міцелію, приміщення для вирощування грибів. При загальній тривалості циклу вирощування 12 тижнів в склад шампіньйонниці повинні входити дві камери пастеризації субстрату, два приміщення для пророщування міцелію і дев’ять приміщень для вирощування грибів. В зв’язку з тим, що ця система економічно вигідна тільки при великому виробництві, корисна площа

Вирощування повинна бути від 400 до 600 м. При будівництві шампіньйонниці з

2

Кімнатами вирощування менше 400 м, споруда являє собою блок приміщень, мінімальна кількість яких наступна: два тунелі для пастеризації субстрату в масі, два тунелі для пророщування міцелію в масі, вісім камер для вирощування грибів (рис. 2).

Будова Та обладнання споруд для вирощування грибів

Рис. 2 Будова шампіньйонниці для вирощування грибів за багатозональною системою з пастеризацією субстрату та пророщування міцелію в масі (схема):

1 — камера (тунель) для пастеризації субстрату і пророщування міцелію; 2 — приміщення для вирощування; 3 — робочі коридори блоку тунелів; 4 — робочі коридори приміщень, де проходить вирощування; 5 — центральний коридор; 6 — побутові та допоміжні приміщення.

Застосування камер вирощування шампіньйонів з пастеризацією субстрату в масі і пророщування міцелію в масі, а також використання сучасних штамів, дозволяє скоротити цикл вирощування грибів до 11 тижнів.

Для виконання технологічного процесу шампіньйонницю обладнують системами: опалення, вентиляції, електрозабезпечення, каналізацією.

Приміщення де відбувається вирощування грибів складається з матеріалів, які характеризуються доброю теплоізоляцією. Коефіцієнт тепловіддачі

2 О

Конструкції стін не повинен перевищувати 3 кДж/(ч м С), а для перекриття

Стелі не більше 2 кДж/(ч м С). Сучасні будівельні матеріали, що використовуються по типу "сендвіч"- мають коефіцієнт тепловіддачі значно нижчий.

В спорудах, які мають корисну площу більше 0,5 га, найбільш раціональні приміщення до вирощування з площею 400-420 м при п ятирівневому розміщенні контейнерів. В цьому випадку камера має розміри 18х12 м і висоту 3,8 м. При будівництві шампіньйонниці в підсобних господарствах ширина приміщення для вирощування становить 6 м, а її довжина від 12 до 18 м. Будівництво меншої довжини нераціональне, так як знижує коефіцієнт використання площі приміщення.

Достатньо висока теплоізоляція огороджуючих конструкцій виключає випадання конденсату на їхній поверхні і цим самим не допускає надмірного підсихання поверхні гряди з культурою. Враховуючи таку обставину поверхня огороджуючих матеріалів повинна мати ще й добру вологоізоляцію.

Двері забезпечують достатню герметичність камери, утримують задане тепло та вологу (досягається це за рахунок встановлення гумової прокладки по периметру дверної коробки та підбору відповідного матеріалу для дверей).

Підлогу роблять бетонною з гладенькою поверхнею та мінімальним нахилом в сторону проходу. В підлозі між стелажами монтують канаву системи каналізації.

В приміщенні де відбувається вирощування встановлюють пять ярусів. Конструкція стелажів має важливе значення, особливо із впровадженням засобів малої механізації. В сучасних камерах використовують двоопорні стелажі. Стійки стелажу розміщуються з кроком 1,5-2 м, виготовляють їх з оцинкованого металу або ж з алюмінію. До стійки прикріплюють конструкцію ярусу стелажа: перший — на висоті 0,25-0,3 м від підлоги, наступні через 0,6 м один від одного. Робоча ширина стелажа 1,4 м. На дно стелажа укладають дерев’яні дошки товщиною 3 см.

В камерах вирощування корисною площею 400-420 м стелажі розміщуються в чотири яруси. Довжина стелажа визначається таким чином, щоб відстань від стіни до початку стелажа була в межах 1-1,3 м. Ширина проходів між стелажами — 1 м, а бокових (вздовж бокових стін камери) — 0,85-0,95 м. В приміщенні з корисною площею 200 м монтують два ряди стелажів із аналогічними вимогами до повздовжніх та поперечних проходів. Приміщення обладнують одним входом системи водозабезпечення.

Для проведення термічної дезинфекції камеру дообладнують системою парозабезпечення у відповідності до теплотехнічних розрахунків. Підтримування і регулювання параметрів мікроклімату згідно періодам вирощування культури здійснюється за допомогою вентиляції з автоматичним регулюванням.

Такі ж вимоги ставляться і до споруд, які призначені до вирощування інших їстівних грибів з тією різницею, що їх додатково обладнують сучасною системою освітлення. При цьому використовують люмінесцентні йодидні або інші лампи, які характеризуються добрим випроміненням світлового потоку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *