Класифікація Роду пластинчастих грибів

Живий світ нашої планети нараховує біля 1,5 млн. тваринних та 0,5 млн. рослинних видів. Одну третю частини всіх видів живих організмів складають гриби. Гриби — досить різнорідна група організмів, до якої входять одноклітинні і багатоклітинні, однолітні і багатолітні безхлорофільні істоти. Серед них зустрічаються дійсні гіганти. Однак, більшу частину можна побачити тільки за допомогою мікроскопа.

Гриби — велика група організмів, що включає понад 100 тисяч видів, які відносяться до рослин. Хоч гриби суттєво відрізняються від рослин нездатністю до фотосинтезу (утворенню органічної речовини), відсутності в клітині пластид і фотосинтезуючих ферментів вони відповідно мають гетеротрофний спосіб живлення. З рослинами їх об’єднують такі ознаки: клітинна оболонка; адсорбція (вбирання) поживних речовин із розчинів; нерухомість у вегетативному стані і обмежений ріст; розмноження спорами.

Гриби мають різне походження: одні виникли від джгутикових або із гублячих джгутики амебоїдних організмів, другі — від водоростей. Дані представники пристосувалися до різних умов проживання — води, ґрунту, лісової підстилки, гною; паразитують на рослинах і тваринах, утворюють симбіоз з водоростями і вищими рослинами. Поширення грибів зумовлене і з отриманням органічної речовини.

Гриби поділяють на класи. Цей розподіл базується на використанні комплексу ознак, із яких ведучими є кількість, будова і розташування джгутиків, характер розвитку спор, типи статевого і безстатевого розмноження, склад полісахаридів клітинних оболонок.

Сучасна ботаніка виділяє основні класи грибів: хітридіоміцети — сЫйМютусйеБ, зигоміцети — zygomycetes, ооміцети — oomycetes, аскоміцети — ascomycetes, базидіоміцети — basidiomycetes, дейтероміцети або незавершені гриби — deuteromycetes. Крім перелічених класів серед грибів є ще групи з

Нечітким систематичним положенням, наприклад трихоміцети (Trichomycetes).

Серед перерахованих класів хітридіоміцети, зигоміцети та ооміцети інколи називають нижчими грибами. У нижчих грибів міцелій не членистий, являє собою одну гігантську, часто розгалужену клітину. Деякі представники нижчих грибів утворюють лиш зачатки міцелію, або існують без міцелію.

До вищих грибів відносяться аскоміцети та базидіоміцети. Аскоміцети утворюють членисті гіфи, розмножується нестатевим способом — конідіями (спори нестатевого розмноження) та статевим — аскоспорами, які розвиваються у сумках (асках). До них відносяться: пеніцил, урацил (цільові гриби), трюфелі (шапинкові), ріжки, стригучий лишай (паразити).

Базидіоміцети характеризуються добре розвиненим багатоклітинним міцелієм (утворюється за рахунок синхронного поділу ядер) на якому утворюються плодові тіла. До них відносяться біля 30 тисяч видів (мікроскопічні гриби та гриби з великими плодовими тілами). Серед цих представників є паразити рослин, багаточисельні ґрунтові сапрофіти. До базидіоміцетів відносяться і мікоризоутворюючі шапинкові гриби, які розвиваються тільки у тісному контакті з корінням листяних порід дерев (білий гриб, підберезовик, підосиновик та багато інших лісових грибів). Плодові тіла складаються з дікаріофітного міцелію. Тому, в циклі розвитку базидіальних грибів переважає дікаріофітний міцелій. Гіфи такого міцелію можуть щільно переплітатися, утворюючи несправжню тканину (у шапинкових грибів). Щільне сплетіння гіф називають плодовим тілом, на поверхні або в середині якого утворюються спори. Безстатеве розмноження відбувається конідіями, а статеве — соматогамією. Спори статевого спороношення утворюються екзогенно — на базидіях. Клітинні оболонки містять хітин і глюкани. Представниками даного класу є: домовий гриб, шапинкові гриби; з паразитів — сажкові, іржасті гриби, трутовики.

Гриби відносяться до гетеротрофних організмів. За способом живлення їх поділяють на такі основні групи, як: сапрофіти, паразити і симбіонти.

Гриби сапрофіти (сапротрофи) прикріплюються до субстрату за допомогою видозмінених гіфів міцелію — ризоїдів. Вони використовують готові органічні речовини у вигляді різноманітних решток рослинного і тваринного походження, що знаходяться у воді, ґрунті, на деревині. Водні сапрофітні гриби відіграють значну роль у розкладанні органічних речовин у водоймах; ґрунтові гриби розкладаючи органічну речовину, сприяють утворенню гумусу та інших речовин, якими живляться рослини. В ґрунті живуть також гриби, що належать до групи хижих грибів, здатних як до сапрофітного живлення так і до вловлювання різних тварин (нематод, амеб, та інших).

Гриби паразити прикріплюються до субстрату хазяїна за допомогою присосок, або живуть вільно в клітинах його тіла. На рослинах паразитує більше 10 тис. видів грибів, на тваринах і людині — близько 1 тис. видів. Дані представники живляться тканинами рослин-живителів. Серед нижчих грибів часто зустрічаються внутрішньоклітинні паразити: їх одноклітинний талом голий (без оболонки), розвивається всередині клітини рослини-господаря (наприклад ольпідіум спричинює хворобу "чорна ніжка" у розсади капусти). У малоспеціалізованих паразитів міцелій поширюється як по міжклітинниках, так і в клітинах рослини-живителя, не утворюючи особливих структур для поглинання особливих речовин. Другі утворюють спеціальні присоски (гаусторії), що проникають у клітини, зумовлюючи їх загибель. Це борошнисторосяні, іржасті та інші гриби.

Гриби симбіонти можуть вступати у взаємовигідне співжиття з вищими рослинами (мікоризні гриби — білий гриб, підберезовик, підосичник) або з водоростями та ціанобактеріями (лишайники).

Гриби за тривалістю життя бувають однорічні, дворічні та багаторічні. Як паразит він нерідко пов’язаний на все життя із "хазяїном" аж до його загибелі. Багаторічні сапрофіти розвиваються на лісовій підстилці, на пеньках, залишках коріння, в ґрунті, на дерев’яних будівлях. Вони оселяються на багатих перегнійних ґрунтах, торфових субстратах, де разом з бактеріями мінералізують органічні утворення.

Опираючись на представлене живлення можна уявити рослинний світ

Грибів у такому вигляді:

^Автотрофні — Майже всі вищі рослини, що мають організми хлорофіл, вимагають світла. Викорис­товують мінеральні речовини.

РОСЛИННИИ СВІТ

Гетеротрофні організми

Г

— Всі гриби, більшість бактерій. Використо- вують орга­нічні зв’яз­ки. Не здат­ні до асимі­ляції СО2.

V.

Сапрофіти — використо­вують речо­вини з мертвих організмів Паразити -використо­вують речовини від живих організмів

Екологічний вплив грибів у природі і житті людини. Гриби беруть участь в кругообігу речовин, разом з бактеріями руйнують органічні речовини, перетворюючи їх на мінеральні. Тому гриби впливають на родючість ґрунту, підвищують вміст гумусу. Беручи участь в симбіозі з вищими рослинами, утворюють мікоризу, яка поліпшує умови кореневого живлення рослин, знищують у ґрунті різні збудники хвороб. Сапрофітні гриби є одним з очисників стічних вод.

Важливе значення гриби мають у медицині для приготування антибіотиків, одержання білку, лимонної кислоти. Харчові дріжджі, пивні та спиртові дріжджі використовують у хлібопеченні, та пивоварінні, кормові дріжджі у тваринництві. Деяких представників використовують в біологічному методі боротьби із шкідниками сільськогосподарських тварин.

Шапинкові гриби людина використовує для приготування різних страв, що

Позитивно впливає на процес травлення їжі та засвоєння цінних сполук. Разом з тим спостерігається і негативне значення грибів у господарській діяльності людини. Багато грибів-сапрофітів псують продукти харчування, руйнують деревину, довгобуди. Гриби-паразити спричинюють хвороби сільськогосподарських рослин, з якими важко боротись. Є гриби, що зумовлюють інфекційні захворювання тварин та людини: парша, стригучий лишай та інші.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *