Народногосподарське значення. Літній опеньок (Kuehneromyces mutabitis) це дереворуйнівний гриб. У природі він росте на пеньках, сухих стовбурах листяних порід дерев: каштану, бука, граба, клена, осики, берези, липи рідко на хвойних деревах з червня по жовтень. На кісточкових плодових деревах майже не зустрічається. На живих деревах даний гриб не розвивається. Ареал розповсюдження його досить широкий — Європа, Азія, Північна Америка, Австралія. Внаслідок розповсюдження даного гриба на такій великій території в ході природного відбору, виникли декілька його різновидів, які різняться між собою урожайністю і відношенням до температури. Деякі з них за оптимальних умов вирощування утворюють плодові тіла з чотирьох хвиль плодоношення за вегетаційний період, причому друга хвиля плодоношення є найбільш урожайною.
Вперше вирощування гриба зареєстровано на початку XX століття. У 30-х роках в Радянському Союзі були проведені успішні експерименти по штучному вирощуванні на деревині різних листяних порід. В Німеччині були розроблені способи штучного вирощування гриба на пнях і полінах. В даний час опеньок літній вирощують в Німеччині, Чехії, Угорщині, Білорусії і інших країнах. В Німеччині літній опеньок вирощують на деревині буку, яка після закінчення плодоношення використовується для виготовлення різних виробів. Ця деревина, пронизана грибницею без порушення структури, стає в 3 рази легшою і називається мікодеревиною. При обробленні її розчином обмиленого парафіну отримують матеріал, що легко піддається спеціальному обробітку. Така деревина замінює деревину ліванського кедра, що йде на виготовлення лекал, лінійок. При виробництві скляних виробів використовують форми, виготовлені з мікодеревини, причому термін служби таких форм в 15 разів довше вживаних зазвичай для цієї мети форм, що
Виготовляються з деревини груші.
В Україні робляться спроби культивування опенька літнього в західних областях, причому в досить великих об’ємах.
Літній опеньок часто зустрічається великими колоніями. Плодове тіло складається з шапинки та ніжки. Шапинка гриба досягає 7 см в діаметрі, у молодому віці опукла, має часткове покривало, пізніше плоско-опукла з горбком в центрі. У вологому стані вона жовто-коричнева, а у сухому — жовта. М’якуш шапинки тонкий, білий з коричневим відтінком, в ніжці коричневий, водянистий, з приємним смаком і запахом вологої деревини. Пластинки шапинки вузькі, спочатку білуваті потім стають коричневими (додаток Х ).
Ніжка плодового тіла до 8 см завдовжки і 0,5 см товщиною, циліндрична з подальшим звуженням у основи, з темним вузьким кільцем. Верхняя частина ніжки, над кільцем — білувата, кремова, гола, під кільцем — коричнева, шорстка, волокниста. З віком ніжка стає порожнистою усередині. Споровий порошок коричневий. Міцелій даного гриба білосніжний, з часом ущільнюється і стає ясно-сірим. Плодоношення наступає після освоєнням міцелієм значної частини субстрату і накопичення певної кількості живильних речовин.
|
Хімічний склад плодових тіл опенька літнього,% (за даними Інституту живлення АМН СРСР, 1987)__________ |
Цінність літнього опенька, як харчового продукту, визначається в першу чергу його хімічним складом. До складу плодових тіл входять вода і суха речовина, яка складається з основних органічних сполук — жирів, білків, вуглеводів і мінеральних солей (табл. 8).
|
Таблиця 8
|
Проте слід зазначити, що у складі одного і того ж виду гриба нерідко спостерігаються відмінності залежно від віку плодового тіла, пори року,
Грунтово-клімітичних умов.
Оцінюючи харчову цінність літнього опенька велике значення мають вітаміни, макро- і мікроелементи, ароматичні і біологічно активні речовини.
До складу плодових тіл входять вітаміни А, В2, С, D. По вмісту вітаміну РР гриби наближаються до яловичної печінки, а за вмістом вітаміну В: вони наближаються до дріжджів. З макроелементів в літньому опеньку містяться в значній кількості калій, кальцій, натрій, фосфор.
Для формування якісних плодових тіл потрібна освітленість у 100-200 люкс за годину. Відносна вологість повітря повинна становити 85-90%, а температура повітря — біля 16°С. Через тиждень після утворення примордій плодові тіла зрізають.
Екстенсивний метод вирощування літнього опенька. Цей гриб можна вирощувати в умовах присадибної ділянки на обрізаній деревині. Культивування літнього опенька є безпечним для деревини тих культур, що ростуть поряд, оскільки цей гриб є типовим сапротрофом і не може паразитувати на живій деревині. Для культивування літнього опенька у відкритому ґрунті краще всього підходить деревина тополі, липи, осики, яблуні, груші, берези. Непридатна для його вирощування деревина хвойних і кісточкових порід (вишня, слива, абрикоса).
Поліна, для вирощування опенька літнього, краще всього заготовлювати зі свіжо зрізаних дерев весною або восени, оскільки в цей час вологість деревини оптимальна. У такій деревині міститься необхідна кількість вологи (60-80% ), і вона не заселена іншими дереворуйнівними грибами, конкурентами опенька. Поліна заготовляють за 5-7 днів до їх інокуляції. Потрібно стежити за тим, щоб місця зрізу не були забруднені. У разі підсихання поверхні, поліна перед інокуляцією замочують протягом 2-3 днів, однак слідкують за їх вологістю, оскільки при надлишку вологи ріст міцелію гриба припиняється.
При вирощуванні гриба на пеньках відпадає необхідність їхнього розкорчовування: за 5-8 років, залежно від величини вони повністю розсипаються. Пеньки повинні мати висоту 15-20 см. Посів опенька проводиться шляхом зараження пнів спорами, шматочками деревини, що містить міцелій.
Спори отримують з тільки що зібраних плодових тіл. Шапинки плодового тіла подрібнюють, заливають водою і ретельно збовтують. На бічній або торцевій поверхні пнів просвердлюють 5—8 отворів глибиною 5 см і діаметром 2—3 см, куди заливають суспензію спор; отвори затикають мохом або ялиновим гіллям. Посів спорами у такий спосіб не завжди дає позитивні результати. Крім того, міцелій опенька при цьому розвивається досить довго і його інтенсивне розростання починається тільки опісля декількох місяців.
Набагато кращого результату можна досягти, висіваючи шматочки деревини з міцелієм, узятими з напівзруйнованих пнів, на яких рясно росте літній опеньок. Такі шматочки заготовлюють під час масового плодоношення гриба в природних умовах. Вирізують майбутній матеріал для висіву із зони активного зростання міцелію, тобто з ділянок, де є найбільше число плодових тіл. Шматочки деревини, призначені для щеплення, закладають в отвори, просвердлені в товщі пнів, або прибивають цвяхами до їх торцевої поверхні.
Міцелій закладають в просвердлені отвори. Для того, щоб захистити міцелій від висихання, місця внесення закривають мохом або гіллям. Кращий час для посіву — весна і осінь, але можна проводити цей захід і влітку, уникаючи сухої і жаркої погоди.
Вирощування на полінах. Для вирощування підходять поліна завдовжки 30-40 см і діаметром більше 15 см. Посів міцелію проводять так само, як і при вирощуванні на пеньках. Для повного обростання деревини поліна поміщають на 4-6 місяців у приміщення з відносною вологістю повітря 80-90% і температурою біля 20°С, виставляючи їх в колони до двох метрів заввишки. Зверху їх накривають зволоженою соломою або обкручують плівкою. В подальшому для одержання плодових тіл поліна укладають в траншею через 50 см один від одного. Поліна засипають землею на половину їх висоти, ґрунт навколо них періодично зволожують і перемішують з тирсою або іншим
Мульчуючим матеріалом для зберігання вологи.
Через 1-2 тижні з являються примордії опенька літнього. Поліна плодоносять двічі в рік: на початку літа і восени. Протягом перших 3-4 років врожайність гриба зростає, а потім, у міру виснаження субстрату, починає знижуватись. На великих пнях гриб плодоносить протягом 7—8 років, а на пнях середнього розміру зазвичай 5—б років.
Вирощування на відходах деревини. Використовують гілки, тонкі стовбури, стружку, тирсу. На цих субстратах літній опеньок плодоносить протягом двох років, після чого субстрат замінюють новим. Загальний урожай в цьому випадку складає до 20% від маси субстрату. Для вирощування літнього опенька гілочки, стружку поміщають в траншею (шаром 20 см) і зверху засипають шаром ґрунту товщиною в 5 см., заздалегідь внісши до субстрату близько 5% (від маси субстрату) зернового міцелію літнього опенька. Наявність стружки в субстраті покращує його структуру і перешкоджає швидкому злежуванню.
Інтенсивний спосіб вирощування гриба. Матеріалом для субстрату слугують відходи сільського господарства і деревопереробної промисловості: солома злакових культур, тирса, стружка. Як живильні добавки в субстрат вносять солод, пивне сусло, лушпиння насіння соняшника. Кислотність середовища повинна знаходитися в межах pH 6,0-7,0, однак у разі потреби проводять вапнування. Субстрат можна стерилізувати протягом двох годин при тиску 1,5 атм або пастеризувати при температурі 60оС протягом 12 годин, з поступовим пониженням її, протягом двох діб, до 45°С.
Для формування якісних плодових тіл потрібна освітленість у 100-200 люкс за годину. Досвічування проводять протягом 11 годин за добу, відносна вологість повітря складає 85-90%, а температура повітря — біля 16°С та посиленої вентиляції. Через тиждень після утворення примордій плодові тіла зрізають. У їжу у літнього опенька використовують тільки шапинки, оскільки ніжки мають жорстку структуру. Через 2-3 тижні наступає друга хвиля плодоношення гриба, загальний урожай літнього опенька при інтенсивному культивуванні складає 20-30% від маси субстрату. Для отримання високих урожаїв потрібно використовувати зерновий міцелій відселектованих і добре зарекомендованих штамів гриба.
Одним з недоліків опенька літнього є погана його транспортабельність. Його ніжні плодові тіла при механічних пошкодженнях швидко втрачають товарний вигляд. Тому виробництво опенька літнього рекомендується організовувати поблизу від споживача або пунктів переробки.
Рекомендується також вирощувати літній опеньок в поліетиленових пакетах або дерев’яних ящиках. Склад субстрату необхідно різноманітити, використовуючи як живильні добавки пивне сусло, солод і ін.