Народногосподарське значення. Глива звичайна або плеврот звичайний (Pleurotus ostreatus Fr. Kumm.) — сапрофітний гриб, належить до класу базидіальних грибів. Може розкладати деревину та інші види рослинних відходів (солому, качани кукурудзи тощо). У виробництві поширені такі види, як Pleurotus ostreatus Kumm, P. pulmonarius Quce, P. Florida Kumm., P. columbinus Quel,. P. cornucopiae Rolland, P. eryngii Kumm., P. sajor caju.
По кількісному вмісту клітковини шампіньйон та шіі-таке поступаються гливі звичайній. Вміст вуглеводів вищий за картоплю, шампіньйон. Енергетична цінність картоплі становить 136 , а у гливи — 317- 367ккал. Вміст зольних елементів (макро-, та мікро) однаковий з картоплею. Однак глива звичайна відмічається значно більшим вмістом калію, фосфору, магнію, натрію, кальцію за вище вказані культури.
Лікувальна цінність гливи звичайної характеризується значним вмістом водорозчинних і жиророзчинних вітамінів, біотину, аскорбінової кислоти. Спостерігається цінність в тому, що плодові тіла не вміщують крохмалю, а тому страви корисні для хворих на цукровий діабет. Тонка структура оболонки клітини сприяє виведенню з організму шлаків та радіонуклеїдів.
Гриб розмножується генеративно — спорами і вегетативно — міцелієм. Спори гриба одноклітинні, округлої, овальної, ниркоподібної форми білого або рожевого відтінку. Міцелій білого забарвлення, характеризується швидким ростом, високою стійкістю до захворювання.
Виділені з природного середовища та штучного вирощування штами по температурним вимогам поділяють на 3 групи: зимові або шокові, літні та проміжні.
Перша група штамів найбільш поширена в природі. Цим штамам для утворення плодових тіл необхідний холодний шок, тобто раптове пониження температури повітря до 2-0ОС протягом 3-5 діб з послідуючим підняттям температури повітря до 12-15ОС. Такі штами характеризуються темнозабарвленими м’ясистими плодовими тілами високої товарної якості.
Друга група характерна тим, що плодоношення гриба відбувається без пониження температури повітря. Особливістю є короткий період розростання міцелію. Активно плодоносить при температурі повітря 18-22 ОС, а деякі штами і при більш високій температурі. Плодові тіла в основному світлого забарвлення, дрібні чи середнього розміру, малом’ясисті.
Третя група — це штами, які утворюють плодові тіла без проведення холодного шоку при температурі повітря 15-18 ОС. Вони в основному середнього розміру та великі, м’ясисті.
Під час росту та розвитку гливи виділяють дві фази: вегетативну та генеративну. Вегетативна фаза характеризується розростанням міцелію в субстраті. Оптимальна температура субстрату в цей період 26-28 ОС. Нижча або вища температура субстрату призводить до затухання ростових процесів міцелію гриба. При температурі субстрату вище за 35 ОС міцелій гине. У цій фазі проходить активне ділення та ріст клітин міцелію. Цей процес супроводжується виділенням вуглекислого газу і тепла. Міцелій гливи стійкий до підвищеної концентрації вуглекислого газу в повітрі до 3%. Вентиляція в цей період не проводиться. Необхідність у вентиляції повітря виникає лише в тоді, коли необхідно понизити температуру субстрату. Вологість повітря утримують на рівні 80-90%. Світло в період розростання міцелію в субстраті глива не потребує.
Генеративна фаза розпочинається з утворення примордій, які протягом 4-6 діб виростають до зрілих плодових тіл. Для переходу з вегетативної у генеративну фазу розвитку і отримання високоякісного урожаю плодових тіл необхідно:
— пониження температури повітря до 12-17 ОС, а для зимових штамів ще й температурний холодний шок;
— штучне або натуральне світло (100-150 лк тривалістю 10-12 годин на добу);
— зниження вмісту вуглекислого газу в повітрі до 0,06-0,07% за рахунок інтенсивного повітрообміну;
— утримання відносної вологості повітря на рівні 85-95%.
Продуктовим органом гриба є плодове тіло, в якого шапинка поступово
Переходить у ніжку (інколи ніжка відсутня). Поверхня шапинки гладенька, волокниста неправильноокруглої або вухоподібної форми діаметром від 5 до 20 см. Забарвлення її в молодому віці темне, пізніше темно-коричневе, коричневе, світло-сіре або сірувато-жовте, іноді при тривалому вирощуванні з підвищеною вологістю з білим міцеліальним шаром, однак в природі зустрічаються плодові тіла із жовтим та рожевим забарвленням (додаток Н). Пластинки гіменофору тонкі, білого забарвлення і збігаються по ніжці донизу. Ніжка ексцентрична, коротка, довжиною до 4 см і товщиною до 2 см. У молодих плодових тіл вона світла згодом — сіріє. М’якуш грибів білий, соковитий, з приємним запахом. Смак і запах гливи залежить від виду матеріалів, що використовується для вирощування.
Для успішного культивування гриба велику увагу слід приділити субстрату, на якому будуть утворюватись плодові тіла. У виробництві використовують такі матеріали як: свіжу солому (пшениці, жита, гороху, квасолі) рідше з кукурудзи та ячменю або їх суміш, тирсу і кору листяних порід дерев.
Штами гливи звичайної. НК — 35 (Duna HK-35) — високоврожайний штам, один із самих поширених штамів гливи в Україні. Шапинка плодового тіла товста, сірого забарвлення, округлої форми діаметром від 6 до 12 см. Ніжка біла, довжиною 2-4 см. Гриби ростуть групою, рідше поодиноко. Для культивування штаму використовують: солому злакових культур, лушпиння соняшника, відходи від переробки кукурудзи. Норма висіву зернового міцелію — 2 — 4% від маси зволоженого субстрату. Оптимальна температура росту міцелію 24 — 26ОС. Міцелій повністю опановує субстрат за 12 — 15 днів після висіву. Плодоношення відбувається за температури 5 — 15 ОС та вологості повітря 80 — 90%. Перші примордії плодових тіл спостерігаються на 20 — 22 день після висіву міцелію. Якість грибів залежить від інтенсивності освітлення. Чим
Вища інтенсивність освітлення, тим темнішими будуть шапинки плодового тіла.
Р — 77 — утворює невеликі сірі або ж сіро-коричневі плодові тіла, які ростуть на малій ніжці. Гриби щільної консистенції, добре зберігаються при заморожуванні. Високоврожайний штам. Колір шапинки залежить від температури вирощування. Оптимальна температура росту міцелію в субстраті 22 — 25ОС, інкубація міцелію в субстраті триває 14 — 17 днів. Температурний шок проводять за допомогою інтенсивного провітрювання приміщення з утриманням температури повітря після її зниження 12 — 14ОС та вологості 90%. Температура під час плодоношення і росту грибів повинна залишатись на вказаному рівні, вологість повітря утримується на рівні 80 — 85%. Р -77 буде плодоносити також і при вищих температурах (вище 25ОС), але це вплине на розмір та забарвлення плодового тіла. Для субстрату можна використовувати суміш пшеничної соломи і стебла кукурудзи у співвідношенні 3: 1 або ж соломи злакових культур і соняшникового лушпиння. Матеріали для субстрату зволожують до 70 — 75% і піддають пастеризації або ферментації. Норма внесення зернового міцелію 5% від маси зволоженого субстрату. Перші плодові тіла збирають вже на 30 день після висіву міцелію у субстрат.
107 — високоврожайний штам, плодові тіла ростуть групами, колір шапинки темно-сірий (може змінюватись залежно від температури та інтенсивності освітлення під час плодоношення). Плодові тіла мають дуже привабливий вигляд: коротка ніжка і практично однакові шапинки у діаметрі. Плодові тіла добре зберігаються, не змінюють форми шапинки при транспортуванні. Виділяють приємний грибний запах. В якості субстрату використовують суміш соломи (подрібненої до довжини 2-4 см) та соняшникового лушпиння у співвідношенні 3 : 1. Добре росте на субстраті, що приготовлений ксеротермічним способом. Норма висіву міцелію — 3% від маси приготовленого субстрату. Оптимальна температура розвитку міцелію в субстраті — 24 — 26ОС. Субстрат повністю обростає міцелієм на 12 — 16 день. Перші плодові тіла з’являються на 18 — 21 день після інокуляції субстрату. Плодоношення відбувається при температурі 11 — 24ОС, вологість повітря 90 — 95%. За дві хвилі плодоношення збирають біля 80 — 90% загального урожаю грибів, що складає 25 — 30% від маси одного блоку.
420 — високоврожайний штам. Плодові тіла світло-сірого або кремового забарвлення, з’являються на субстраті групами. Добре розвивається і плодоносить на подрібненій соломі. Можна застосовувати суміш декількох матеріалів для приготування субстрату. Перед використанням субстрат зволожують до 70 — 75% з послідуючою пастеризацією чи ферментацією. Під час інкубації міцелію температура субстрату не повинна перевищувати 30ОС. Міцелій обростає субстрат за 11 — 14 днів. Плодоношення відбувається при температурі повітря 8 — 18ОС та вологості у 80 — 90%. Досить часто плодові тіла з’являються на 16 — 18 день після інокуляції субстрату. Гриби вимогливі до складу повітря, погано утворюються і ростуть при температурі повітря вище 22ОС.
ІБК-431. Штам з Національної колекції культур шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Придатний для використання як в інтенсивному, так і в екстенсивному виробництві. Характеризується швидкостиглістю та здатністю утворювати великі зростки з великою кількістю грибів. Колір шапинок від світло — до темно-коричневого. За вищої освітленості формуються гриби з темнішою шапинкою. Характерними особливостями є темно-коричнева смуга, яка проходить практично по краю шапинки, та яскраво виражена розсіченість її країв, яка вказує на перепад вологості та температури. Чим вищі температура та вологість, тим глибші розсічення. Цьому штаму притаманні стійкість до хвороб та інтенсивне освоєння субстрату. Штам високотемпературний і плодоносить навіть за 30 0С, утворюючи зростки практично за добу. Оптимальною є температура 14-16 0С. ІБК-431 вибагливий до вентиляції та освітлення. Недостатність цих факторів позначається на якості грибів. Штам легко переносить зниження температури, тому його можна використовувати в екстенсивному виробництві. Враховуючи його вибагливість, при інтенсивному способі вирощування штам краще культивувати у теплицях, а не у підвалах. Штам добре реагує на компост, приготовлений будь-яким способом. За умови дотримання технології вирощування забезпечить врожайність не менше 25%. Зібрані плодові тіла добре зберігаються за температури 2 0С, але погано переносять тривале транспортування. Гриби мають відмінні смакові якості та сильний природний грибний аромат. Придатні для будь-якої переробки.
ІВК-453. Високоврожайний штам з Національної колекції культур шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Шапинка сіра, округлої форми, товста, з суцільними краями, діаметром звичайно від 6 до 12 см. Гриби ростуть зростками. Для вирощування [10] можна використовувати подрібнені до 2-4 см рослинні субстрати: пшеничну солому, лушпиння соняшника, відходи переробки кукурудзи. Субстрат має бути зволоженим до 70-75 %. Способи підготовки субстрату можуть бути різними — пастеризація чи ферментація. Температура в субстраті під час росту міцелію не повинна перевищувати 30 °С, оптимальна температура росту міцелію 24-26 °С. Міцелій повністю обростає субстрат за 12-15 діб. Плодоношення відбувається за 15-20 °С, вологості повітря 80-90 %. Гриби вищої якості ростуть при 10-16 °С. Перші гриби з’являються через 28 діб після інокуляції. Плодоношення відбувається рівномірно, без різких спадів. Штам не вибагливий до інтенсивності освітлення. Чим вища інтенсивність освітлення, тим темнішим буде колір шапинки.
ІВК-716. Штам з Національної колекції культур шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. Дає рясний урожай сірих або світло-коричневих грибів залежно від температури вирощування. Субстрат має бути високої якості — пшенична солома чи суміш 85 % соломи та 15 % стебел люцерни. Можна використовувати суміш пшеничної соломи (60 %) та стрижнів качанів кукурудзи (40 %) або соломи злаків (70-80 %) і лушпиння соняшника (20-30 %). Всі компоненти субстрату подрібнюють до 2-4 см, добре змішують та зволожують до 70-75 %. Субстрат може бути приготовлений за допомогою різних способів пастеризації чи ферментації. Температуру в приміщені бажано піддержувати на такому рівні, щоб у субстраті було 25 °С. За такої умови субстрат повністю обростає міцелієм за 14-17 діб. Після цього рекомендується знизити температуру повітря до 12-14 °С і підтримувати високий рівень вологості 90-95 %. Температура під час росту грибів має залишатися на вказаному рівні, вологість злегка знижується (80-85 %). ІВК-716 буде плодоносити також і при температурі вищій 25 °С, але це несприятливим чином позначиться на кольорі та розмірі грибів. Штам починає плодоносити через 30 діб після інокуляції. Кращі результати отримуються при дотриманні наступних параметрів: температура повітря 9-14°С, вологість 80-85 %. Основні переваги штаму ІБК-716: маленька ніжка, щільна консистенція, гарний колір, добре зберігання при заморожуванні, інтенсивне використання субстрату, високий урожай.
P-20. Високоврожайний штам селекції фірми "Italspawn" (Італія). Плодові тіла бежевого кольору, середнього розміру, на маленькій ніжці. Ростуть зростками. Як субстрат можуть бути використані пшенична солома, соняшникове лушпиння, відходи переробки кукурудзи. Субстрат має бути подрібнений до 2-4 см і зволожений до 70-75%. Можна використовувати ферментацію чи пастеризацію субстрату. Температура в субстраті під час росту міцелію повинна бути 24-26 0С. Міцелій цілком обростає субстрат за 10-13 діб. Плодоношення відбувається за температури 12-25 иС, вологості — 85-90%. Гриби з’являються через 20-23 доби після інокуляції. Термін збору близько 6 тижнів. Штам стійкий до несприятливого повітряно-газового режиму і до низької інтенсивності освітлення.
P-24. Високоврожайний штам селекції фірми "Italspawn" (Італія). Колір грибів залежить від температури та вологості повітря. При 14-16 0С він сірий, за вищих температур — світлішає, за нижчих — темнішає. Найкращий субстрат — солома злаків, або суміш соломи (60%) з подрібненими стеблами кукурудзи (40%). Отриманий субстрат піддається термічній обробці: пастеризації або ферментації. Вибір способу обробки визначається дослідним шляхом і залежить від типу та якості субстрату. Штам характеризується здатністю зав’язувати зростки різних розмірів, залежно від складу субстрату та способу вирощування. Рекомендована температура для росту міцелію 25 иС. Штам
Витримує як підвищення температури до 30 0С, так і її коливання, проте ріст міцелію при цьому сповільнюється. Зазвичай, через 12-15 діб після інокуляції субстрат повністю обростає міцелієм. Рекомендована температура для плодоношення 14-18 0С, проте штам може плодоносити за температур від 6 до 26 0С. Підвищення температури зумовлює посвітління й зменшення розмірів плодових тіл. Важливо підтримувати вологість в межах 80-90% [10] та сталу температуру під час утворення плодових тіл. Збирати гриби можна через 25-30 діб після інокуляції.
P-160 ("Italspawn" Італія). Штам є відносно новим на ринку України. Він належить до штамів інтенсивного типу та придатний для інтенсивного та екстенсивного вирощування. Характеризується м’ясистою, округлої форми шапинкою темного кольору та сприятливим співвідношення шапинка-ніжка. Характерною особливістю є утворення примордіїв практично чорного кольору, які в процесі росту та розвитку плодового тіла можуть змінити забарвлення на темно-коричневе. Висока врожайність, здатність утворювати гарні, практично правильної форми плодові тіла, виділення відносно невеликої кількості спор, невибагливість до інтенсивності освітлення, здатність давати якісний врожай у підвальних приміщеннях переводять цей штам у розряд перспективних для вирощування у виробничих умовах України. Дуже швидко та масово освоює субстрат, блоки виходять монолітними, практично білого кольору. Штам плодоносить у великому діапазоні температур (від 7 до 28 0С), проте оптимальною є 12-14 0С. При переході до від’ємних температур міцелій не гине й готовий плодоносити за умови досягнення оптимальної температури. При підвищенні температури вимогливий до вентиляції та зрошування. Штам придатний до вирощування у будь-яких пристосованих приміщеннях. Добре реагує на субстрат, приготований методом пастеризації. При дотриманні технології врожайність складає 22% і більше. Гриби добре зберігаються, транспортуються та придатні до будь-якої переробки.
P-357 ("Italspawn" Італія). Штам дає рясний врожай сірих чи сіро — коричневих грибів. Колір шапинки залежить від температури вирощування.
Субстрат повинен бути високої якості — пшенична солома чи суміш 85% соломи і 15% стебел люцерни, подрібнених до 2-4 см. Можна використовувати суміш пшеничної соломи (60%) і стрижнів качанів кукурудзи (40%). Високі врожаї можна одержати також на суміші соломи злаків (70-80%) і соняшникового лушпиння (20-30%) [10]. Усі компоненти субстрату подрібнюють, добре змішують і зволожують до 70-75%. Субстрат повинен бути приготовлений за допомогою пастеризації чи ферментації. Температуру в приміщенні вирощування необхідно підтримувати на такому рівні, щоб у субстраті вона становила 25 0С. При цьому міцелій цілком освоює субстрат за 14-17 діб. Після цього рекомендується знизити температуру повітря до 12-14 0С і підтримувати високий рівень вологості (90-95%). Температура під час росту грибів повинна залишатися на зазначеному рівні, вологість — дещо знижуватися (80-85%). Штам буде плодоносити також і при температурі понад 25 0С, але це несприятливо позначиться на кольорі і розмірі грибів. Р-357 починає плодоносити через 30 діб після інокуляції. Найкращі результати отримують при дотриманні наступних параметрів: температура 9-14 0С, вологість 80-85%. Основні переваги штаму: інтенсивне використання субстрату, висока врожайність, невелика ніжка, щільна консистенція, гарний колір, добре зберігання при заморожуванні, інтенсивне використання субстрату, високий урожай.
Способи вирощування. В сучасному грибівництві існує екстенсивний та інтенсивний способи вирощування гливи звичайної. Вказані технології різняться між собою тривалістю вирощування гриба та місцем вирощування.
Інтенсивний спосіб вирощування. При використанні даного способу гриб культивується у приміщенні протягом 2-4 місяців.
Матеріали та способи приготування субстрату для вирощування гливи звичайної. Матеріалом для приготування субстрату може бути солома злакових або бобових культур, тирса чи кора листяних порід дерев (за виключенням хвойних порід), качани і стебла кукурудзи, лушпиння соняшника, подрібнена лоза виноградників. Однак з економічної точки зору найвигідніше вирощувати гриб на субстраті з соломи злакових культур та лушпинні соняшника. Суху солому подрібнюють на шматочки довжиною до 5 см за допомогою подрібнювачів з наступним замочуванням у воді для вбирання достатньої кількості води. Оптимальна вологість соломи перед початком культивування гриба повинна становити 70%. При початковій вологості соломи — 15% необхідно 3-4тис. л води на 1 тону. Наступним етапом її підготовки є термічне знезаражування, яке проводиться стерильним та нестерильним способом.
Стерильний спосіб. Субстрат обробляють високою температурою під тиском, завдяки чому гинуть мікроорганізми, що конкурують з міцелієм. Температура під час стерилізації досягає 120ОС протягом 2,5-3 годин і тиску пари — 1,5 атмосфери. Після охолодження субстрату до 22-24ОС змішують його із зерновим міцелієм.
Нестерильний спосіб — більш доступний, проводять декількома шляхами:
1) . Температуру субстрату піднімають до 60-70ОС і утримують такий режим 8-12 годин з наступним охолодженням субстрату до 45-50ОС протягом 48-72 годин. Вологість субстрату повинна знаходитись у межах 70-80%, а рН — 5-6. Температуру субстрату регулюють за допомогою пари низького тиску та повітря. Свіже повітря подається через бактеріальний фільтр. Після закінчення ферментації субстрат охолоджують до 25-28ОС.
2) . 1-10 тон субстрату подрібнюють та пропарюють протягом 1 години сухою парою, після чого зволожують холодною водою. Охолоджений субстрат перемішують з міцелієм і укладають в контейнери.
3) . Субстрат укладають у металічні ємкості і заливають гарячою водою. Остигання його проходить за 5-6 годин, після чого воду зливають і повторюють обробіток ще раз. В результаті такого обробітку субстрат стає рихлим, поживні речовини для міцелію переходять у доступну форму.
Інокуляція міцелію, догляд за грибами і збір. З досягненням температури субстрату 25ОС проводять посів міцелію. Розраховану дозу зернового міцелію вносять дрібно перемішуючи з субстратом і наповнюють у контейнери. Норма висіву міцелію 3-5% від маси субстрату (додаток П). Для проходження процесу газообміну у плівці роблять перфорацію. Перфорацію мішків проводять відразу або на 2 — 4 день після встановлення мішків у приміщенні (додаток Р). Якщо субстрат перезволожений, надлишок вологи концентрується в нижній частині мішка, тому кути мішка надрізають.
Мішки з субстратом або контейнери в приміщенні, розміщують рядковим способом з відстанню між рядками 30 — 40 см і між мішками 10 — 15 см. Розміщення мішків один біля одного може викликати перегрів і відмирання міцелію в тих місцях, де вони доторкаються між собою. Небезпека перегріву субстрату зникає після закінчення інкубаційного періоду і тоді мішки можна встановлювати в декілька ярусів.
Ріст і розвиток міцелію. Інтенсивне обростання субстрату міцелієм проходить за оптимальної температури субстрату. Міцелій гливи краще росте при температурі 24 — 25°С. При вищій або нижчій температурі швидкість росту міцелію зменшується, а час обростання субстрату видовжується. Так, за температури субстрату 30°С наступає зупинка в рості міцелію, а при 35° С міцелій відмирає. Низькі температури стримують обростання субстрату, що також призводить до заселення пліснявих грибів. Інкубація субстрату міцелієм триває 10-15 днів, а у випадку понижених температур — до 21 дня і більше.
Міцелій гриба під час росту виділяє велику кількість тепла. Різниця між внутрішньою температурою субстрату в поліетиленовому мішку і температурою повітря може досягати 7- 8 °С а в деяких випадках до 10-15°С. Швидке підвищення температури всередині субстрату спостерігається в перший тиждень інкубації міцелію — між 4 і 7 днем. В послідуючий період ця різниця не більша, ніж 2 — 4 °С. Світло в даний період росту міцелію не потрібне, вентиляцію в цей час також не використовують. Незначне накопичення вуглекислого газу сприяє активному росту міцелію гриба. В цей період допускається концентрація СО2 в повітрі 0,6-0,7 % , а вологість повітря повинна становити 90-95%. Міцелій гливи звичайної витримує концентрацію СО2 вищу, ніж інші гриби, однак при досягненні граничної концентрації потрібно проводити інтенсивне провітрювання за допомогою перфорації мішка.
59
Запізнення з проведенням перфорації сприяє призупиненню росту міцелію або його відмиранню. Перфорацію мішків проводять рядковим способом через кожні 15 — 20 см по поверхні мішка діаметром 2-4 мм або формують 6-10 отворів діаметром 15-25 мм на бокових стінках поліетиленового контейнера за допомогою спец обладнання.
На 14-20 день від посіву міцелію поверхня субстрату змінює своє забарвлення на біле, субстрат набуває сталої форми, а міцелій гливи звичайної може уже утворювати плодові тіла. В грибівництві використовують шокові штами гливи звичайної (формують плодові тіла при низькій температурі субстрату) і безшокові (плодові тіла з’ являються при температурі субстрату 24-25 ОС).
Для стимулювання плодоношення гриба необхідно забезпечити до субстрату доступ свіжого повітря. Для цього використовують потужну вентиляційну систему, що може подавати 300-500 м /т/год свіжого повітря. Для утворення грибів шокових штамів необхідний "холодний шок", або ж пониження температури повітря до 4-5ОС протягом 2-4 діб з послідуючим піднесенням її до
14ОС. Для плодоношення безшокових штамів достатньо утримувати температуру повітря в межах 16-17ОС.
Після формування примордій плодових тіл на поверхні субстрату і утриманні високої вологості повітря в приміщенні, поліетиленову плівку знімають частково або повністю з контейнера. При вологості повітря нижче 90% у плівці роблять надрізи, через які будуть рости і розвиватись гриби. Під час першого тижня після розкриття субстрату необхідно слідкувати за тим, щоб волога не попадала на його поверхню, оскільки може пошкоджуватись міцелій гриба. Якщо вологість в приміщенні нижче 70%, то знижується загальна величина урожаю.
В період плодоношення вологість повітря встановлюють на рівні 90 -95 % , а під час збору грибів 85 — 90 %. В ці періоди необхідно уникати розміщення в одному і тому ж приміщенні різних партій субстрату.
Щоб отримати оптимальні умови для утворення і росту плодових тіл, концентрація СО2 в повітрі не повинна бути більшою, ніж 0,08%. У випадку високої концентрації СО2 ніжка плодового тіла значно видовжується, діаметр шапинки зменшується або ж зав’язки нормально розвиватись не можуть. На старих зав’язках виростають нові, які в подальшому не ростуть і не розвиваються.
Пониження концентрації СО2 досягається через провітрювання. Добрі результати отримують при розміщенні витяжних вентиляторів в нижній частині однієї із стін приміщення, а приплив свіжого повітря у верхній частині стіни, що знаходиться напроти. Таке розміщення вентиляторів не викликає сильного руху повітря. Швидкість руху повітря становить 0,1 — 0,2 м/с.
Штучне або натуральне освітлення необхідне для правильного утворення і розвитку плодових тіл гливи. Добре ростуть гриби при освітленості 100 — 250 лк протягом 10 годин за добу. Світловий режим можна регулювати. На 4 м2 площі використовують 1 лампу потужністю 100 Вт. Для покращення освітлення застосовують тепличні лампи марки ДРЛФ-1000, ДРЛФ-2000, ДНАТ-400 і т. д. Лампи з герметичною основою повинні розміщуватись не ближче ніж 80 — 100 см від поверхні субстрату. Чим далі від джерела світла буде знаходитись субстрат, тим кількість люксів на одиниці поверхні буде меншою а якість плодових тіл буде нижчою.
Утворення плодових тіл відбувається як правило біля місць перфорації або там, де плівка не щільно прилягає до поверхні субстрату. Плодові тіла до стандартних розмірів виростають за 7-9 днів, але цей період росту цілком залежить від температури. Дозрівання швидше буде при підвищеній температурі повітря. Зав’язки плодових тіл починають поливати коли вони матимуть 5-10 мм в діаметрі. Вода на гриби повинна попадати під дією власної ваги. Протягом всього плодоношення, для утримання оптимальної вологості гриби поливають 2-6 раз на добу.
Глива утворює плодові тіла групами або поодиноко. В групі може знаходитись до декількох десятків плодових тіл з різним розміром шапинки. Збирати необхідно всю групу ( у випадку залишення на субстраті малих грибів після збору загальної групи, вони рости не будуть і через деякий час засихають). Гриби відділяються від субстрату дуже обережно, щоб уникнути виривання великих частин субстрату. Упаковують продукцію у тару в якій будуть їх транспортувати до місць реалізації. Для попередження втрати маси, перед реалізацією гриби обгортають поліетиленовою плівкою і тимчасово зберігають протягом 5-10 годин.
Плодоношення гливи відбувається в декілька хвиль. Після першої хвилі наступає перерва у плодоношенні, яка триває декілька днів. З першої хвилі збирається до 70% грибів від загальної урожайності (додаток С). Решта врожаю отримують із другої (20-25%) та третьої (5-10%) хвиль плодоношення. Субстрат після закінчення циклу вирощування гриба використовується в рослинництві як органічне добриво або в тваринництві. Приміщення, де вирощувались плодові тіла гливи дезинфікують формаліном (250 г 50% розчину розчиняють у 10 л води. На 1000 м приміщення використовують 200 л розчину).
Урожайність гливи звичайної складає 600-1000 г/кг сухого субстрату.
Екстенсивний спосіб вирощування проводиться в невеликих масштабах (в закритих приміщеннях, які не використовуються, а також можна культивувати на відкритих ділянках). При даному способі вирощування використовується деревина.
Вирощування на полінах. Для такого способу вирощування використовуються зрізані поліна листяних порід дерев (осика, тополя, ясен, бук, граб, береза, каштан, клен) довжиною 30-40 см і діаметром 15-20 см, які мають достатню кількість вологи. У випадках недостатньої кількості вологи проводиться їх замочування у воді на 3-5 днів або декілька разів зволожують.
В приміщеннях з великою вологістю повітря (погріб) поліна розміщують колонами (ставлять їх вертикально одне на одне) висотою до 2 м. Встановлення колон проводять рано на весні, коли вологість повітря становить 90%. Між зрізами полін розміщують зерновий міцелій товщиною в 1 см, а на останній зріз поліна укладають шар міцелію і прикладають дошкою після чого обмотують поліетиленовою плівкою, яка забезпечить утримування відповідної вологості та постійної температури на рівні 18-20 ОС. Однак міцелій на поліні можна розміщувати і в інший спосіб як показано на рисунку 6. Колони покривають брезентом або мішковиною для збереження вологості поліна з подальшим їх зволоженням.
Білий міцелій з’являється через 2-3 дні після посіву в першу чергу між зрізами полін. Гіфи міцелію починають проникати в деревину, їх ріст супроводжується виділенням тепла, тому необхідно слідкувати щоб температура не перевищувала 25 ОС
|
Рис. 6. Способи внесення міцелію |
. За один місяць при температурі 17-22 ОС деревина обростає міцелієм на глибину 8-10 см. Деревина, що обросла міцелієм має білий колір, а поліна щільно зростаються один з одним. Із додержанням оптимальних умов вирощування міцелій гриба повністю опановує деревину поліна через 2-3 місяці. Тривалість проростання грибниці залежить переважно від вологості і температури повітря.
В натуральних умовах глива утворює плодові тіла під кінець вересня на початку жовтня, тому поліна в серпні переносять з приміщення в місця з високою вологістю повітря та відсутності безпосереднього попадання сонячних променів. Рельєф поля, по можливості, повинен бути рівним. На нерівній місцевості температурний і світловий режими впливають на формування і плодоношення гриба (поєднання північного схилу і перезволоженого ґрунту створює нижчу температуру ґрунту, а південні схили з піщаним ґрунтом — підвищену температуру).
Плантацію розбивають на полоси шириною 5-10 м, розміщуючи між ними дороги шириною 4-6 м, що полегшує закладку та подальший догляд. Поліна, на яких гриби будуть рости вкопують в землю приблизно на 1/3 їх висоти; навколо колоди повинен бути вільний простір радіусом не менше 30 см. Поліна розміщують рядковим способом на відстані 20-25 см один від одного. Місця, де встановлюються поліна не повинні бути надто вологими, а ґрунтова вода неповинна підходити досить близько до них (рис.7).
З метою формування умов вирощування, необхідно для утворення плодових тіл підтримувати вологість ґрунту на рівні 60-70%. Окрім обов’язкового поливу після садіння полін в ґрунт необхідно періодично поливати плантацію ( в суху погоду поливають 2 рази в тиждень). Однак, надмірне зволоження може привести до загибелі міцелію гриба, який з деревини проникає в ґрунт, отримуючи з нього поживні речовини та вологу.
|
Рис. 7. Способи розміщення полін |
Перші зав’язки плодових тіл гриба з’являються через 15-20 днів після перенесення полін. Утворення їх можливе при наявності низьких нічних температур 4-8 ОС і високої вологості повітря 90-95%. Молоді плодові тіла мають темно-сірі шапинки, які поступово світлішають по мірі їх росту і розвитку. На одному поліні може утворитись від 100 до 200 примордій. За 7-10 днів при відповідних умовах вологості та температури примордії розвиваються у стандартні плодові тіла. Оптимальні розміри шапинки гриба, що придатні до збору, становлять 4-10 см в діаметрі. В цей період м’якуш шапинки та ніжки ніжна, а із збільшенням діаметру плодових тіл м’якуш твердіє. Трава або інші рослини, які ростуть навколо поліна не викликають шкідливого впливу, а навпаки, впливають на утримування високої вологості повітря біля полін, що запевняє правильне формування шапинки плодового тіла. Плодоношення гриба триває 40-50 днів, залежно від погодних умов і нараховує 2-3 хвилі плодоношення. При мінусових температурах ріст плодових тіл зупиняється. При підвищенні температури плодові тіла знову ж можуть з’являтись.
Плодоношення гливи звичайної на полінах може тривати до 3-4 років. Найбільшу величину врожаю гливи отримують у перший рік вирощування. Величина плодових тіл залежить від діаметру поліна. Чим менший діаметр поліна, тим меншими будуть плодові тіла. З одного поліна необхідно збирати всі плодові тіла, тому що порушені тіла не ростуть і засихають. В послідуючі роки догляд за полінами не вимагає великих зусиль, окрім проведення додаткового поливу перед початком плодоношення другої хвилі. Плодоношення другої хвилі в першу чергу залежить від якості міцелію, вологості поліна, атмосферних умов. В цілому, протягом 3 — 4 років вирощування гливи звичайної урожайність з одного поліна становить 1-3 кг або із 100 кг деревини -15-20 кг.
Вирощування гливи звичайної за екстенсивним способом сприяє накопиченню в ґрунті цінних органічних та мінеральних елементів. Крім того, понижує затрати на підготовку площі для нових лісових культур.